це, блін, пздц ( Read more... )

я фанатка масової культури.( про мої стосунки з попсою )

что плохо держится - само отвалится -
часто повторює Валерій Генадієвич і в мене нема причин не довіряти любімим мужчінам.
може це в мене стан афекту ще досі, але госпаді яка ж легкість, це наче викинути красиві туфлі, які щораз калічили тобі ноги, бо надія помирає останньою і авось от сьогодні буде зручно.
а ноги треба берегти. 

загадочна жінка все-таки ота Ірина Вільде. і питання про те, чому, ну чому вона накатала 1700 сторінок одного роману мене мучить тижнями. поки що процес її писання я уявляю приблизно
( так: )

Оригинал взят у la_pastelle в моя философия для бедных
"Сегодня, думает Кларисса, в людях главным образом ценишь доброту и верность. Остроумие и интеллектуальная глубина, все эти разнообразные проявления гениальности, рано или поздно утомляют"
(c) Каннингем "Часы"

... и я, знаете ли, несмотря ни на что - соглашусь

мучаю Шевчука. періодично матюкаюся, якщо довго не матюкаюся - це значить, що стримую нудоту.

такі мислішки радували мою голову у 14 років. ну ок, у 15 теж. так само як і монотонний (занудний) наратив, який тіпа його оригінальний стиль, але вже у другому романі це звучить не оригінально, а дико убого.

ох. мене аж тіпає після кожного чергового "а ( Read more... )

менi щиро шкода людей, якi бояться жити. часу жаль - це да, страшно не встигнути. але якщо боятися, точно не встигнеш.
i от ми - може злi, зате i вiдважнi.

мене в прямому сенсі нудить від соціології.
це лже-наука.
це якесь прокляття.
це якийсь кошмар, який ніяк не закінчується.
я розумію, що це якийсь тривожний розлад, чи якась фіскація, чи хрєнзнашо - але мене тіпає від самої думки про неї. ну нафіга? ну не дура ж я?
ох, які ж вони напряжні, соціологи.